Всім доброго дня, мене звати Тетяна Божко і я є автором Podcast PRO Психологію, тут я розповідаю про людські відносин та гармонійну взаємодію людини в соціумі, веду Podcast українською мовою задля розвитку україномовного контенту🇺🇦 До всіх моїх episodes мають транскрипт, посилання до якого ви можете знайти в описі під кожним Episode.
Сьогоднішня тема - **Сценарії нашого життя**, і я розгляну, що таке сценарій, коли, як і ким він пишеться та які види сценаріїв в нашому житті існують. За основу я взяла працю американський психологів **Эрика Берна та Клод Штайнер.**
*******
Звичайно, своє життя ми плануємо самі, і наша доля визначається насамперед нашими рішеннями, вмінням мислити, адекватно ставитися до всього, що відбувається в навколишньому світі. Але, придивившись уважно до подій свого життя та життя оточуючих, можна побачити певні закономірності. Складається враження, що ці люди діють за якоюсь заданою схемою.
Саме так я думаю, коли згадую **життя** **моєї гарної подруги** *(дана людина погодилась бути як приклад для episode)*, яку я зустріла, працюючі, в Індії. Це надзвичайно працьовита та розумна дівчина 35 років, яка завжди прийде тобі на допомогу, прекрасний друг. Проте, її життя це ряд одних негараздів та труднощів, то на роботі керівники неорганізовані чи колеги постійно нічого не роблять, вдома труднощі з сестрою і батьком і вона просто на собі все тяне.
Сюди ж потрібно додати проблеми з чоловіками, точніше взагалі знайти того, хто міг би її зацікавити, кожне нове побачення закінчується фразою: Я знаю таких як він, це зануда ще той.І не важливо, який буде чоловік, яка буде робота, в якій країні вона живе (Україна,Індія, Франція), постійно наша розмова починається з її коронних фрази: “Ну не може бути все добре! Я працюю як загнаний кінь!”…
Можна помітити, що змінюються обставини місця і часу, а образ дій залишається незмінним, події повторюються, начебто розігрується сюжет - лише з нових постановками і з новими акторами. Що це - насмішка долі?😞
Звісно цим всім діям є пояснення і в психології найбільш широкого застосування набуває термін **«життєвий сценарій»** як несвідомий, запозичений із зовнішніх джерел план життя.
*******
Концепція життєвого сценарію була розроблена **Е. Берном** в середині 60-х років ХХ століття *(проте буде абсолютно не вірно зазначити, що саме Берн перший заговорив про сценарії, адже давньогрецькі мислителі, ще в Античні часи відмічали певні послідовності та закономірності в житті людей, про писали в своїх трактатах).*
<aside> 📌 Сценарій, за Берном, - це несвідомий план, сформований батьками, який дається дітям у віці від зачаття до 6-7 років і потім цей план безперервно розгортається протягом усього життя.
</aside>
Ви можете задати питання і навіть посміятися з мене, альоо Тетяно, Ви про що? 😀 **Як 6-ти річна дитина може обрати сюжет сценарія свого життя, вона ще писати не навчилась**? Проте, на жаль або на щастя це не є містика це є реалії розвитку дитини, формування її особистості, які закладаються з початку зачаття.
**Як це відбувається?**
Давайте уявимо дитину 5-6 років, яка росте в середньостатистичній сім'ї, де є мама тато. Дитину вже готують до школи, в дитини є вже свої друзі, звички, проявляється свій певний характер. Вона так чи інакше, проте познайомилась з оточуючим її світом, отримала свої найперші знання про то як люди відносяться один до одного, як відносяться до неї, як вона має сприймати людей, і що значить така як я.
Наступний крок в розвитку сценарія це пошук сюжета відповідаючого лише на 1 питання: Що трапляється в житті з такими як я? Рано чи пізно дитина дізнається історію про такого як я. Це може бути історія розказана дідусем, історія розказана кимось на вулиці, казка прочитана мамою. І тоді ця розповідь настільки дитину вражає, шо дитина скаже це є я! Саме ця історія може стати її сценарієм, який вона буде намагатися реалізувати все життя.
Цей сценарій обов'язково матиме героя, на якого дитина хоче бути схожа, злодія, який може стати як приклад наслідування, якщо дитина знайде для нього виправдання та тип людини, яка поєднує в собі зразок ідеала якому вона хоче наслідувати.
Сам сюжет є як модель подій, набір етичних стандартів, які говорять коли потрібно сердитися, коли ображатися, коли відчувати себе винним або відчувати свою правоту.